1 листопада католицька церква відзначає День Всіх Святих [UA/PL]

1 листопада католицька церква відзначає День Всіх Святих. Цей день нагадує, що у кожного віруючого є покликання до святості. У польській традиції це також день роздумів та відвідування могил близьких.

Святкування Всіх Святих відзначається в Римо-Католицькій Церкві з X ст.У цей день Церква згадує всіх віруючих, які досягли порятунку після смерті і перебувають на небесах.

Походження Свята Всіх Святих сягає корінням у перші століття християнства. Спочатку воно відзначалося в Римі 13 травня. Цього дня згадували Богородицю та всіх мучеників, тобто людей, які віддали своє життя за віру в Христа.

Чіткий характер цьому торжеству надав папа Боніфацій IV (608-615) в 609 р Спочатку всіх святих поминали в першу неділю після П’ятидесятниці, а на Сході всіх мучеників – у п’ятницю після Великодня. У цей день згадували Богородицю і всіх мучеників, тобто людей, які віддали життя за віру в Христа.

Це свято було встановлено для всієї Римської імперії папою Григорієм IV (827-844). Потім його перенесли з 13 травня на 1 листопада. Швидше за все, це рішення було пов’язане з тим, що з нагоди цього свята багато людей здійснювали паломництва до могил мучеників, яких потрібно було нагодувати. Тим часом у травні в Римі не вистачало їжі. Звідси і рішення перенести свято на осінній період, коли їжі було більше. У 935 році Папа Іоан XI поширив святкування цього свята на всю Церкву.

У VIII столітті у Свято Всіх Святих почали вшановувати пам’ять усіх тих, хто не був мучеником, але помер з думкою про святість. Так виникла традиція, коли церква втішається славою Божою за всіх тих, хто офіційно не проголошений святими.

У Свято Всіх Святих на літургії співається «Молитва до всіх святих», яка є однією з найдавніших молитов Церкви. У цей день читається уривок з Євангелія від св. Матвія, говорячи про вісім блаженств.

У 1970 році до Римського Месалу, тобто літургійної книги, що містить тексти постійної та змінної частин меси, була введена нова передмова, яка підкреслювала зміст цього свята. Читаємо в ньому, що «святкування включає не тільки канонізованих святих, але й усіх померлих, які досягли досконалості, а отже, також померлих родичів і друзів».

За традицією в Свято Всіх Святих віряни відвідують кладовища, де поховані їхні рідні та близькі. Свічки, які в цей день ставлять на надгробках, символізують надію та пам’ять про людей, які пішли з життя, а квіти – символ безкорисливої ​​любові.

У свято Всіх Святих віряни зобов’язані брати участь у Святій Месі.

В октаві Свята Всіх Святих, тобто 1-8 листопада, можна отримати повний відпуст, тобто відпущення тимчасової кари за гріхи від Бога, для тих, хто очікує спасіння в чистилищі.

Умовою для отримання відпусту є відвідування кладовища та виконання звичайних умов, тобто прийняття Святого Причастя. в день відвідування кладовища і промовляння молитов «Отче наш» і «Вірую в Бога», а також будь-яких молитов в намірах, визначених на цей день Папою.

[PL] 1 listopada Kościół obchodzi uroczystość Wszystkich Świętych

Kościół katolicki 1 listopada obchodzi uroczystość Wszystkich Świętych. Przypomina ona, że każdy wierny ma powołanie do świętości. W polskiej tradycji jest to również dzień zadumy i nawiedzania grobów bliskich.

Uroczystość Wszystkich Świętych obchodzona jest w Kościele Rzymskokatolickim od X w. W tym dniu Kościół wspomina wszystkich wiernych, którzy po śmierci osiągnęli zbawienie i przebywają w niebie, także tych, którzy nie zostali oficjalnie wyniesieni na ołtarze. W ten sposób przypomina, że świętość jest powołaniem każdej osoby ochrzczonej.

Geneza uroczystości Wszystkich Świętych sięga pierwszych wieków chrześcijaństwa. Początkowo wszystkich świętych wspominano w pierwszą niedzielę po Zesłaniu Ducha Świętego, na Wschodzie zaś wszyscy męczennicy byli wspominani w piątek po Wielkanocy.

Wyraźny charakter tej uroczystości nadał papież Bonifacy IV (608-615) w 609 r. Początkowo była ona obchodzona w Rzymie 13 maja. W tym dniu wspominano Matkę Bożą i wszystkich męczenników, czyli osoby, które oddały życie za wiarę w Chrystusa.

Święto to dla całego Cesarstwa Rzymskiego ustanowił papież Grzegorz IV (827-844). Zostało ono wówczas przeniesione z 13 maja na 1 listopada. Najprawdopodobniej decyzja ta wiązała się z tym, że z okazji tego święta do grobów męczenników pielgrzymowało wówczas wielu ludzi, których trzeba było wyżywić. Tymczasem w maju w Rzymie brakowało żywności. Stąd decyzja o przeniesieniu święta na okres jesienny, kiedy żywności było więcej. W 935 r. papież Jan XI rozszerzył obchody tego święta na cały Kościół.

W VIII w. w dniu uroczystości Wszystkich Świętych zaczęto wspominać wszystkich, którzy nie byli męczennikami, ale umarli w opinii świętości. W ten sposób powstała tradycja dnia, w którym Kościół cieszy się dostąpieniem chwały Bożej tych wszystkich, którzy oficjalnie nie zostali ogłoszeni świętymi.

W uroczystość Wszystkich Świętych w liturgii śpiewa się „Litanię do wszystkich świętych”, która należy do najstarszych litanijnych modlitw Kościoła. Tego dnia w kościołach czytany jest fragment Ewangelii według św. Mateusza, mówiący o ośmiu błogosławieństwach.

W 1970 r. mszał rzymski, czyli księga liturgiczna zawierająca teksty stałych i zmiennych części mszy św., wprowadził nową prefację, która uwypukliła treść tego święta. Czytamy w niej, że „uroczystość obejmuje nie tylko świętych kanonizowanych, ale wszystkich zmarłych, którzy osiągnęli doskonałość, a zatem także zmarłych krewnych i przyjaciół”.

Zgodnie z tradycją w uroczystość Wszystkich Świętych wierni odwiedzają cmentarze, na których pochowani są ich krewni i przyjaciele. Znicze, które stawia się tego dnia na nagrobkach, symbolizują nadzieję i pamięć o osobach, które odeszły, a kwiaty są symbolem bezinteresownej miłości.

W uroczystość Wszystkich Świętych wierni mają obowiązek uczestniczenia w mszy świętej.

W oktawie uroczystości Wszystkich Świętych, czyli 1-8 listopada, można uzyskać odpust zupełny, czyli darowanie przez Boga kary doczesnej za grzechy, dla tych, którzy w czyśćcu oczekują pełni zbawienia.

Warunkiem uzyskania odpustu jest odwiedzenie cmentarza i wypełnienie zwykłych warunków, tj. przystąpienie do komunii św. w dniu nawiedzenia cmentarza i odmówienie modlitw „Ojcze nasz” i „Wierzę w Boga” oraz jakiejkolwiek modlitwy w intencjach wyznaczonych na dany dzień przez papieża.

PAP