Біженці подали на вечерю хінкалі. Директор театру був у захваті, зараз у них немає відбою від замовників [UA/PL]

Група українок, які, рятуючись від війни, знайшли прихисток у Ґлоґувському театрі, на знак подяки запросили керівника закладу на обід. Міхал Внук був у захваті від щойно приготованих хінкалі і подумав, що напевно, інші також хотіли б спробувати цю смакоту. Те, що сталося далі, перевершило всі очікування. Одного допису у Facebook вистачило, щоб створити віртуальну чергу з кількох сотень охочих спробувати цю страву.

Хінкалі – це грузинська страва, подібна до великих вареників, з тонкого тіста, начинкою з м’ясного фаршу та бульйоном всередині, рідше також зустрічаються начинки у вегетаріанському варіанті з сочевицею або сиром. Для них характерний досить оригінальний спосіб вживання в їжу – попередньо зварений мішечок потрібно схопити за верхівку, перевернути догори дном, відкусити і спочатку випити бульйон, що в ньому міститься. Потім з’їдають решту. Традиційна грузинська кухня дуже популярна в Україні. Останнім часом нею захопилися й жителі Ґлоґува Нижньосілезького воєводства.

– Вони виявилися смачними. Ми вирішили опублікувати пост у світ, адже чому б ішим не спробувати це чудову страву? І результат перевершив наші очікування. За годину після розміщення публікації у Facebook у нас вже було п’ять тисяч замовлень. Так і пішло, – розповідає керівник театру Міхал Внук.

Коли сцена театру вільна від сценічного оформлення, а актори не грають, на сцену викочують столи. Оля, Людмила, Катя і Наталя ліплять по 500-600 шт хінкалі на день. На даний момент виконано замовлення на понад 15 000 штук. Попри це, черга охочих не зменшується. Щоб отримати смаколики, доведеться почекати до кількох тижнів. Поки що можливо лише особисто забрати замовлення, але клієнти досі дзвонять з усієї Польщі, навіть із Ґдині та Закопаного. Варто зазначити, що жінки за фахом не кухарі, і зазвичай робили хінкалі своїм дітям. Тепер вони перетворили цю справу в джерело доходу.

– Ми приємно здивовані, що дівчата так швидко і гарно акліматизувалися. Потрібно весь час пам’ятати, що в їхньому домі війна, там залишилися їхні чоловіки та цілі родини. Це дуже сумно, і вони через це дуже переживають. Але мені здається, що такий вид діяльності, як приготування хінкалі, допомагає їм на мить забути і пережити ці важкі часи. Перечекати час до повернення додому, – додає Внук.

[PL] Uchodźczynie podały chinkali na kolację. Dyrektor teatru się zachwycił, teraz nie wyrabiają z zamówieniami

Głogów (woj. dolnośląskie). Grupka Ukrainek, które uciekając przed wojną znalazły schronienie w głogowskim teatrze, w ramach wdzięczności zaprosiła kierownika placówki na kolację. Michał Wnuk został oczarowany świeżo lepionymi chinkali i pomyślał: inni też pewnie chętnie spróbowaliby tego przysmaku. To, co stało się dalej, przerosło wszelkie oczekiwania. Wystarczył jeden post na Facebooku, aby ustawiła się wirtualna kilkusetosobowa kolejka chętnych.

Chinkali to duże kołduny wyrabiane z ciasta pierogowego, wypełnione bulionem i tradycyjnie farszem mięsnym, rzadziej spotykane również w wersji wegetariańskiej z soczewicą bądź serem. Charakteryzują się dość oryginalnym sposobem ich jedzenia – ugotowaną wcześniej sakiewkę należy chwycić za jej szczyt (miejsce zlepienia), odwrócić do góry nogami, nadgryźć i w pierwszej kolejności wysączyć zawarty w środku bulion. Później zjada się resztę. Tradycyjne danie kuchni gruzińskiej cieszy się sporą popularnością w Ukrainie. Ostatnio masowo rozsmakowują się w nim również mieszkańcy dolnośląskiego Głogowa.

– Okazały się one przepyszne. Postanowiliśmy wypuścić post w świat, bo czemu inni mieliby nie spróbować tego wspaniałego dania. Przerosło to nasze oczekiwania. Po godzinie od umieszczenia posta na Facebooku mieliśmy już pięć tysięcy zamówień. No i tak poszło – mówi Michał Wnuk, kierownik teatru.

Kiedy deski teatru są wolne od scenografii i akurat nie występują na nich aktorzy, na scenę wjeżdżają stoły. Ola, Ludmiła, Katia i Natasza lepią przy nich po 500-600 pierożków dziennie. Do momentu pisania tego tekstu zrealizowano zamówienia na ponad 15 tysięcy sztuk. Mimo to nie widać końca kolejki chętnych. Aby otrzymać przysmak, trzeba poczekać nawet kilka tygodni. Jak na razie możliwy jest tylko odbiór osobisty, ale klienci i tak dzwonią z całej Polski, nawet z Gdyni i Zakopanego. Warto zaznaczyć, że kobiety nie są z zawodu kucharkami, a chinkali robiły zwykle dla swoich dzieci. Teraz uczyniły z tego źródło dochodu.

– Jesteśmy mile zaskoczeni, że panie się tak szybko i ładnie u nas zaaklimatyzowały. Musimy cały czas pamiętać, że u nich w domu toczy się wojna, tam zostali ich mężowie, całe rodziny. To jest bardzo przykre i one to bardzo przeżywają. Ale wydaje mi się, że właśnie tego typu akcje, jak ta z chinkali, pomagają im zapomnieć i przeżyć te ciężkie chwile. Przeczekać ten czas do powrotu do domu, – dodaje Wnuk.

x-news.pl